СЕЛЕКЦІЯ КЛЕМАТИСІВ

ПЕРШІ  КРОКИ  ДО  ЛЮБИТЕЛЬСЬКОЇ  СЕЛЕКЦІЇ  ТА  ГІБРИДИЗАЦІЇ

Нерідко настає момент, коли квітникар намагається отримати саджанці, вирощені з насіння. І що може бути прекраснішим, ніж участь у створенні та спостереженні за народженням нового. Вирощений саджанець із насіння стає улюбленцем саду квітникаря. Такий саджанець може стати і кандидатом у сорт. Але треба пам’ятати, що лише один із 2000-3000 сіянців може на це претендувати. Для цього необхідно виростити не одну тисячу сіянців, спостерігать за ними, витратити багато сил та часу (понад 5-7 років). Але у разі успіху новий сорт може поширюватися по всьому світу і протягом багатьох років приносити радість людям. На сьогоднішній день мало виведено сортів з махровими квітами, немає великоквіткових клематисів з жовтим та помаранчевим забарвленням. Мало низькорослих сортів із великими квітками для контейнерної культури, а також сортів із двоколірним забарвленням квіток.

Селекція клематисів перебуває ще на тій стадії, коли потенційні можливості цієї культури можуть бути реалізовані і на аматорському рівні. Багато комбінацій схрещування ще не перевірено. Процес гібридизації дуже захоплюючий, тому що фактично до моменту відкриття першої квітки результат не відомий.

У вирощений гібрид квітникар вкладає частинку своєї душі, і хто знає, можливо, Ваш гібрид радуватиме наступне покоління. Братися за роботу необхідно лише з вірою в успіх.

Алгоритм отримання висадженого саджанця з насіння.

1. Вибір комбінації схрещування

Для отримання клематису з характеристиками важлива роль належить добору батьківських пар. Відіграє роль та інтуїція квітникаря та везіння. Кінцевий результат цієї роботи — отримання гібрида з забарвленням, що цікавить, довгоквітучого, рясноквітучого, зимостійкого, який не вражається хворобами і шкідниками. Таку роботу можна порівняти із роботою інженера-конструктора. При підборі батьківських пар із квітками різного забарвлення не можна розраховувати, що у сіянця забарвлення квітки змішуватиметься, утворюючи щось середнє. При підборі батьківських пар не обов’язково, щоб кожна з батьківських рослин мала повний набір потрібних ознак (достатньо, якщо одні ознаки має одна, інші — друга). Материнська рослина повніше передає свої якості, ніж батьківська.

2. Збір пилку

Пилок збирають із попередньо ізольованих бутонів на стадії початку їх розкриття. Перед дозріванням пиляків їх збирають пінцетом і поміщають на пергаментний папір. Через пару днів збирають пилок з пиляків, що лопнули, і поміщають у скляну пробірку.
Під час зберігання стежать, щоб на пилок не потрапляли сонячні промені. Оптимальна умова зберігання пилку в холодильнику при температурі 3-5°С.

3. Запліднення

Для материнської рослини необхідно використовувати молоду рослину. Якщо материнська рослина вирощується в контейнері, то період гібридизації можна подовжити, тому що при пізньому запиленні насіння у відкритому ґрунті не встигають визрівати. Для дозрівання насіння необхідно загалом три місяці. Материнська рослина, що вирощується в контейнері, з погіршенням погодних умов переноситься в захищене приміщення, де й дозріває насіння. Та й розпочинати роботу з гібридизації з саджанцями в контейнері можна набагато раніше.

Починають роботу під час початку розпускання бутону. За допомогою ножиць видаляють чашолистки і проводять кастрацію, видаляючи всі пиляки. Інструмент для кастрації має бути чистим, вільним від пилку. Цього можна досягти зануренням його у спирт. Після цього бутон ізолюють за допомогою мішечка з марлі або паперу, щоб унеможливити випадкове запилення.

Через пару днів, коли дозріє приймочка маточки, можна робити запилення. Запилення проводять у тиху погоду в ранкові години (до 9-00) або у вечірні (після17-00), наносячи за допомогою м’якого пензлика пилок конкретного сорту або суміш пилку декількох сортів на маточку. Запилену квітку знову покривають ізолятором. Для успішної гібридизації наступні два дні запилення повторюють. Коли зав’язі у квітці почнуть збільшуватись у розмірах, ізолятори акуратно знімають. Кожен об’єкт запліднення позначають індивідуальною биркою.

Після запліднення робляться відповідні записи у журналі із зазначенням дати кастрації, дати запліднення, вказівку материнської, батьківської лінії (див. таблицю 1).
Таблиця 1

4. Посів отриманого насіння

Насіння, що побуріло, збирають і в жовтні-грудні висівають в ящики або квіткові горщики з легкою ґрунтовою сумішшю, засипають крупнозернистим піском. Тривалість збереження життєздатності насіння, при зберіганні їх у паперових пакетах у приміщенні з температурою +18 ° …+ 23 ° С , становить два-чотири роки. Але відсоток проростання насіння на рік збору найвищий. Посіви обов’язково маркують. Ящики, накриті склом, щоб запобігти усушенню верхнього шару і насіння, ставлять у приміщення із середньою температурою +12°…+20° С. Ґрунт необхідно тримати помірно вологим. Посіви при необхідності поливають через дрібну сітку.

Проростання насіння великоквіткових клематисів довгострокове і становить 120-500 днів. Для стимулювання проростання насіння можлива стратифікація у вологому субстраті за температури -20-22°С. У січні-лютому необхідно ящики винести з приміщення на мороз (проморожування), на 10-15 днів, для загартування, після чого знову внести в приміщення.

5. Догляд за саджанцем

З появою першого справжнього листа сіянець пікірують в індивідуальні контейнери. Кожен такий контейнер маркують. Притіняють приблизно на місяць і коли у сіянців з’явиться 2-3 пари нових листочків, притінку знімають. Після цього забезпечують гарний догляд. На початковому етапі вирощування сіянців можливе випадання рослин через недотримання правил агротехніки. Не треба на цьому етапі ігнорувати застосування фунгіцидів. Для того, щоб саджанці стали сильнішими та пишними, молоді рослини кілька разів прищипують.

6. Перше цвітіння, спостереження, сортовипробування

Зацвітають сіянці на другий-третій рік. Ви перша людина, яка це побачить! Після першого цвітіння відбирають перспективні сіянці, які повинні бути кращими за вихідні сорти. За такими саджанцями проводять подальше спостереження. Усі спостереження обов’язково фіксують у журналі.

Неперспективні сіянці вибраковують, і вони можуть бути використані як підщепи для щеплення сортових клематисів.